http://buzivka.org.ua/index.php/statti/2013-2014n-r/zhovten/item/9-varte-poshani-sive-volossya#sigProGalleria717574158c
Мета: виховувати любов і шанувати свою родину, поважати старших;
сприяти вихованню людяності, милосердя, співчуття і шанобливого ставлення до людей поважного віку.
Учитель
Шановні гості, рада вітати вас у нашому залі .
Сьогодні ми зібралися з нагоди Дня людей поважного віку.
Поважний вік – це пора життєвої мудрості.
Поважний вік – це символ доброти і ніжності, безмежної любові.
У багатьох із вас, любі мої діти, є бабуся і дідусь. І ви маєте можливість спостерігати які вони працьовиті, як багато роблять для онуків. Їх життєвий досвід, знання, вміння, їх мудре і лагідне слово – це ті зернятка для молодого покоління, з якого виростає людяність, справедливість,щедрість, милосердя…
Ведучі
Добрий день, дорогі гості!
Сьогодні у нас надзвичайне свято. Шановні дідусі і бабусі! Ваші онуки запросили вас до себе на гостини, щоб висловити свою безмежну і щиру любов.
Ведучі
Дідусь і бабуся – це люди, чиєю любов’ю і вічною турботою зігріті онуки. Поки живі дідусь і бабуся то ніяке зло не страшне для дітей та онуків, бо день і ніч вони звертаються до Бога і просять заступництва і прощення гріхів наших.
Ведучі
Ось тільки вслухайтесь у ці слова: «бабуся, бабусенька, дідусь, дідусик, дідуньо…» Які ніжні, красиві, пестливі і лагідні слова! Тому, що бабуся і дідусь – це мамині і татові батьки. Вони прожили на світі більше аніж мама і тато. Знають більше, вміють більше, пестять і голублять ніжніше. І ми дорожчі їм від золота і срібла, дорожчі від усіх скарбів світу, дорожчі від власного життя… Тому що ми діти їхніх дітей.
Ведучі
Той не знає біди про кого дбають дідусь і бабуся. Правду кажуть у народі: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки»
Ведучі
Є багато різних закликів: бережіть природу, бережіть жінок, бережіть мир… А мені хочеться на весь світ заявити: бережіть бабусю й дідуся! Бо тільки вони знають ціну любові, бо тільки їхнє серце повністю належить нам – онукам! Немає Божого благословення в тій хаті, де немає місця для бабусі і дідуся.
Ведучі
Шануймо, друзі, старість сьогодні, завтра і завжди, бо хто стареньких забуває, той по світу сам блукає. А хто стареньких доглядає, той щасливу долю має.
Рідні дідусі і бабусі!
Ми ваші внучата
Радісно із вами
Нам свято стрічати
Дорогі дідусі і бабусі!
Вас люблять вісі діти
Ви нам найрідніші –
Шлемо вам привіти!
Спасибі вам, любі , за щире тепло,
З людяність вашу, за ваше добро,
За те, що зростили, за хліб на столі,
Спасибі, рідненькі, уклін до землі!
Хай життя буде у вас ясним,
А вік - довгим і прекрасним.
Хай все сумне забудеться,
А добре нехай збудеться
Дідусю рідненький, люблю тебе дуже.
Ти трошки сивенький, але це байдуже.
Ти любий і милий, мене приголубиш,
Завжди працьовитий, дітей дуже любиш.
Спасибі тобі за сердечну турботу,
За любов твою і нескінченну роботу.
За ласку й підтримку, яку ти даєш.
Спасибі, бабусю, що ти в світі живеш!
В біді ти, дідусю, мені допоможеш,
Якщо в мене горе – словами поможеш.
У тебе хороше і щиреє серце.
Великий уклін тобі,
І тобі – моє серце!
Пісень і квітів море зичимо,
А в гості молодість вам кличемо.
Запросим на гостину рідні зорі –
Хай про нашу вам любов говорять.
Нехай в цей день і дні наступні
Минуть вас прикрощі підступні.
Молитва до образу Божої Матері.
Богородице – Мати!
О, Пречистая Діво!
Тобі дяку складати я беруся несміло.
Я молюся до тебе за татуся і неньку,
Зачинательку роду, за бабусю рідненьку.
Даруй, матінко Божа, їй життя довге й миле.
Кожна днина пригожа додає хай їй сили.
Хай ніколи бабуся наша горя не знає
Поможи їй молюся, Преподобна, благаю!
Любов наша до неї завжди світла і чиста.
Молю серцем, душею, будь же з нею, Пречиста!
Молитва за бабусю.
У мене найкраща у світі бабуся.
За неї до тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком
До Тебе, небесна Ісусова ненько.
Благаю у Тебе і щиро молюся
Опіки та ласки для моєї бабусі.
Пошли не скарби їй, а щастя і долю
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги бабусеньку милу.
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу.
Щоб вивела внуків з батьками у люди,
Щоб нами раділа і пишалася всюди.
За це я складаю в молитві долоні
До Тебе, Царице, на сонячнім троні.
Молюся устами, молюся серденьком
До Тебе, небесна Ісусова ненько.
Я до бабусі іду по науку:
Бабко, бабусю, навчіть в світі жить!
Вона на голівку кладе мені руку
І голос сріблястим струмочком бренить.
Я до бабусі частенько звертаюсь.
Хочу в словах передати тепло,
Щоб моя рідна частіше всміхалась
І щоб у душі її сонце цвіло.
Мій рідний, рідненький, ріднесенький,
З тобою радію, сміюсь.
Мій сивий, сивенький, сивесенький,
Найкращий у світі дідусь.
Дідусю, дідусю. Тобою горджуся.
За тебе я Бога молю.
Дідусю. Дідусю. Тобі признаюся –
Як сонце тебе я люблю.
Я виросту швидко-швидесенько
І небо тобі прихилю.
Бо ти мій дідусь дорогесенький
В тобі я себе впізнаю!
Дай, бабусю, поцілую сивину твого волосся.
Теплим диханням зігрію снігом вибілені коси.
Може і на них розтане лоскотливий іній срібний,
Мов химерні візерунки на замерзлій з ночі шибі.
Я з бабусею своєю дружу давним-давно.
І ми, скажу вам, з нею в усьому заодно.
Така моя бабуся – найкраща у житті.
А руки у бабусі – ну просто золоті!
Вони що хочеш вміють, скрізь роблять чудеса:
То місять щось, то миють, подивишся – краса!
Так товсто мажуть маслом,так щедро сиплять мак.
Працюють буз спочинку, а пестять ніжно так…
І в хаті , і надворі пороблять все як слід,
То чистять щось в коморі,то варять нам обід.
Як смеркне - тіні дивні сплітають на стіні.
Казки такі чарівні розказують мені.
Дуже я люблю бабусю мами й матову матусю.
В неї все чоло у зморшках, сивини багато
Так і хочеться обняти і поцілувати!
А у нас бабусенька любить жартувати
Разом з нами пісеньку любить заспівати
Любить гарну музику і веселий сміх,
А танцює полечку краще нас усіх.
Стала бабушка старой, больной,
От ходьбы она устаёт.
Храбрым лётчиком стану я,
Посажу я ёё в самолет.
Не тряхну я ёё, не качну я ёё –
Отдохнёт она наконец!
Скажет бабушка: «Ай-да внучек мой,
Ай-да лётчик мой! Молодец!»
Я для бабусі хмаринку дістану із неба,
Щоб дощ під рукою, коли його треба.
А найголовніше, - і я не жартую,
Я їй цукерковий завод подарую!
Зрадіє бабуся – й мені аж дві жмені
Найкращих цукерок насипле в кишені.
А моя бабуся, як голубка сива
Крилами любові усіх нас накрила.
Наша бабуся, як сонечко ясне,
Цілий день нам світить і вночі не гасне.
Наша бабуся, як ангел із неба
Вдень і вночі знає чого внукам треба.
Наш дідусь життя прожив.
Скарб великий він нажив –
Двоє милих онучат, які гасають та кричать!
На коліна посідають,про минуле розпитають…
Дідом я своїм горджуся, з святом, любий мій дідусю!
Дідусеньку мій любий, наш сивий голубочку,
Давайте я Вам ґудзика пришию до сорочки.
А хочете, я казку Вам гарну розповім,
Чи пісню заспіваю, як весело усім?
Аби лиш Ваші болі не турбували Вас –
Ви ж командир сімейний – віддайте нам наказ!
У мене найкращий дід – він очолює наш рід!
Ми йому бажаєм жити серед рідних не тужити!
Щоб збулось усе, як треба –
Ти рости , дідусь, до неба!
На горбочку, де вербичка викопав дідусь криничку.
Ой глибока ж та криничка, прохолодна в ній водичка.
Все дідусь Іван зробив:і дашок там спорудив,
Й приладнав під ним вервечку, корбу, кухлик, відеречко,
Сад навколо посадив з вишень, яблунь, груш і слив.
Ми прийдемо до вербички, до садочка, до кринички,
До бабусі й дідуся зійдеться родина вся!
У бабусі на селі дивувалися малі:
Дві руки бабуся має,а у сотні справ встигає:
Зранку двір позамітати і курчат погодувати,
Та підлогу змити в хаті, дати їсти поросяті,
Подоїти нашу Зірку, залатати в кофті дірку,
На городі все полити, в кухні грубу розтопити,
Й на домашньому яйці уже спечені млинці.
Тільки-но почався ранок, для онуків вже сніданок.
«Прокидайтеся, внучата, бо у вас ще справ багато:
Треба бігати, гулятись, сил-здоров’я набиратись.
Влітку гарно у селі, насолоджуйтесь, малі!»
Ще сонце не встало, ще тільки сіріє –
Мене до світанку два сонечка гріє.
Два сонечка ясні від ранку до ночі –
Це дивляться тепло бабусині очі.
Вже сонце сховалось, пташки сплять у гаї,
Засну, наді мною два сонечка сяють.
Два сонечка ясні від ранку до ночі –
Два сонечка милі – бабусині очі.
Дідусю мій рідненький, я так люблю тебе!
Вродливий ти своєю добротою.
І серцем, що для нас живе.
Дай, Бог, тобі здоров’я і спокою.
Сто літ живи і знай,
Що серденько моє завжди з тобою!
Де іще знайти такого, як любимий мій дідусь?
До грудей мене пригорне, слово лагідне шепне,
А на ніч розкаже казку,- дуже любить він мене.
Вам ми дякуєм за ласку, - всі кого звете «малі».
За тепло душі, будь ласка, прийміть уклін наш до землі!
Не мають влади понад вами ні роки, грози, ні біда.
В руках є сила, розум ясний, хоч посивіла голова.
І серце ваше добре й сильне прихильне всякий час до нас,
А слово мудре і доцільне завжди на путь наставить нас.
Сказала онука: - Я бабусю люблю!
Нехай відпочине. Я сама все зроблю.
Собака Дружок поглядає з порога.
Спечу пиріжки, то буде і для нього.
Ще й борщик зварю я, не борщик, а казка!
Вже дев’ять мені, - пам’ятайте, будь ласка.
Своїй помічниці всміхнулась бабуся:
- Ти справжня хазяйка, як я подивлюся!
Ось тільки тебе заплету як годиться,
І йди вже гуляти, моя помічнице.
Вже сонечко світить, зібрались подружки,
А я за цей час поможу тобі трішки.
Ведучі
Шановні наші гості. Сміх – це здоров’я. Бачити вас усміхненими набагато приємніше, ніж під тягарем щоденних проблем.
Ведучі
Смійтеся на здоров’я!
(Гуморески)
Ведучі
Бажаємо вам сто років жити
Без горя. Сліз і без журби!
Хай з вами буде щастя і здоров’я
На довгі роки, назавжди!
Ведучі
Хай в житті вам радість буде
Процвітайте, як той цвіт.
Дай же, Боже, дідусеві й бабці
МНОГИХ, ДОБРИХ І ЩАСЛИВИХ ЛІТ!