Варте пошани сиве волосся

Сценарій свята, яке відбулося 1 жовтня

 

Мета: виховувати любов і шанувати свою родину, поважати старших;

сприяти вихованню людяності, милосердя, співчуття і шанобливого ставлення до людей поважного віку.

Учитель

Шановні гості, рада вітати вас у нашому залі .

Сьогодні ми зібралися з нагоди Дня людей поважного віку.

Поважний вік – це пора життєвої мудрості.

Поважний вік – це символ доброти і ніжності, безмежної любові.

У багатьох із вас, любі мої діти, є бабуся і дідусь. І ви маєте можливість спостерігати які вони працьовиті, як багато роблять для онуків. Їх життєвий досвід, знання, вміння, їх мудре і лагідне слово – це ті зернятка для молодого покоління, з якого виростає людяність, справедливість,щедрість, милосердя…

 

Ведучі

Добрий день, дорогі гості!

Сьогодні у нас надзвичайне свято. Шановні дідусі і бабусі! Ваші онуки запросили вас до себе на гостини, щоб висловити свою безмежну і щиру любов.

 

Ведучі

Дідусь і бабуся – це люди, чиєю любов’ю і вічною турботою зігріті онуки. Поки живі дідусь і бабуся то ніяке зло не страшне для дітей та онуків, бо день і ніч вони звертаються до Бога і просять заступництва і прощення гріхів наших.

Ведучі

Ось тільки вслухайтесь у ці слова: «бабуся, бабусенька, дідусь, дідусик, дідуньо…» Які ніжні, красиві, пестливі і лагідні слова! Тому, що бабуся і дідусь – це мамині і татові батьки. Вони прожили на світі більше аніж мама і тато. Знають більше, вміють більше, пестять і голублять ніжніше. І ми дорожчі їм від золота і срібла, дорожчі від усіх скарбів світу, дорожчі від власного життя… Тому що ми діти їхніх дітей.

Ведучі

Той не знає біди про кого дбають дідусь і бабуся. Правду кажуть у народі: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки»

Ведучі

Є багато різних закликів: бережіть природу, бережіть жінок, бережіть мир… А мені хочеться на весь світ заявити: бережіть бабусю й дідуся! Бо тільки вони знають ціну любові, бо тільки їхнє серце повністю належить нам – онукам! Немає Божого благословення в тій хаті, де немає місця для бабусі і дідуся.

Ведучі

Шануймо, друзі, старість сьогодні, завтра і завжди, бо хто стареньких забуває, той по світу сам блукає. А хто стареньких доглядає, той щасливу долю має.

 

Рідні дідусі і бабусі!

Ми ваші внучата

Радісно із вами

Нам свято стрічати

Дорогі дідусі і бабусі!

Вас люблять вісі діти

Ви нам найрідніші –

Шлемо вам привіти!

 

Спасибі вам, любі , за щире тепло,

З людяність вашу, за ваше добро,

За те, що зростили, за хліб на столі,

Спасибі, рідненькі, уклін до землі!

 

Хай життя буде у вас ясним,

А вік - довгим і прекрасним.

Хай все сумне забудеться,

А добре нехай збудеться

 

Дідусю рідненький, люблю тебе дуже.

Ти трошки сивенький, але це байдуже.

Ти любий і милий, мене приголубиш,

Завжди працьовитий, дітей дуже любиш.

 

Спасибі тобі за сердечну турботу,

За любов твою і нескінченну роботу.

За ласку й підтримку, яку ти даєш.

Спасибі, бабусю, що ти в світі живеш!

 

В біді ти, дідусю, мені допоможеш,

Якщо в мене горе – словами поможеш.

У тебе хороше і щиреє серце.

Великий уклін тобі,

І тобі – моє серце!

 

Пісень і квітів море зичимо,

А в гості молодість вам кличемо.

Запросим на гостину рідні зорі –

Хай про нашу вам любов говорять.

Нехай в цей день і дні наступні

Минуть вас прикрощі підступні.

Молитва до образу Божої Матері.

Богородице – Мати!

О, Пречистая Діво!

Тобі дяку складати я беруся несміло.

Я молюся до тебе за татуся і неньку,

Зачинательку роду, за бабусю рідненьку.

Даруй, матінко Божа, їй життя довге й миле.

Кожна днина пригожа додає хай їй сили.

Хай ніколи бабуся наша горя не знає

Поможи їй молюся, Преподобна, благаю!

Любов наша до неї завжди світла і чиста.

Молю серцем, душею, будь же з нею, Пречиста!

 

Молитва за бабусю.

У мене найкраща у світі бабуся.

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком

До Тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у Тебе і щиро молюся

Опіки та ласки для моєї бабусі.

Пошли не скарби їй, а щастя і долю

Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги бабусеньку милу.

Даруй їй здоров’я, рукам подай силу.

Щоб вивела внуків з батьками у люди,

Щоб нами раділа і пишалася всюди.

За це я складаю в молитві долоні

До Тебе, Царице, на сонячнім троні.

Молюся устами, молюся серденьком

До Тебе, небесна Ісусова ненько.

 

Я до бабусі іду по науку:

Бабко, бабусю, навчіть в світі жить!

Вона на голівку кладе мені руку

І голос сріблястим струмочком бренить.

Я до бабусі частенько звертаюсь.

Хочу в словах передати тепло,

Щоб моя рідна частіше всміхалась

І щоб у душі її сонце цвіло.

 

 

 

 

Мій рідний, рідненький, ріднесенький,

З тобою радію, сміюсь.

Мій сивий, сивенький, сивесенький,

Найкращий у світі дідусь.

Дідусю, дідусю. Тобою горджуся.

За тебе я Бога молю.

Дідусю. Дідусю. Тобі признаюся –

Як сонце тебе я люблю.

Я виросту швидко-швидесенько

І небо тобі прихилю.

Бо ти мій дідусь дорогесенький

В тобі я себе впізнаю!

 

Дай, бабусю, поцілую сивину твого волосся.

Теплим диханням зігрію снігом вибілені коси.

Може і на них розтане лоскотливий іній срібний,

Мов химерні візерунки на замерзлій з ночі шибі.

 

Я з бабусею своєю дружу давним-давно.

І ми, скажу вам, з нею в усьому заодно.

Така моя бабуся – найкраща у житті.

А руки у бабусі – ну просто золоті!

Вони що хочеш вміють, скрізь роблять чудеса:

То місять щось, то миють, подивишся – краса!

Так товсто мажуть маслом,так щедро сиплять мак.

Працюють буз спочинку, а пестять ніжно так…

І в хаті , і надворі пороблять все як слід,

То чистять щось в коморі,то варять нам обід.

Як смеркне - тіні дивні сплітають на стіні.

Казки такі чарівні розказують мені.

 

Дуже я люблю бабусю мами й матову матусю.

В неї все чоло у зморшках, сивини багато

Так і хочеться обняти і поцілувати!

 

А у нас бабусенька любить жартувати

Разом з нами пісеньку любить заспівати

Любить гарну музику і веселий сміх,

А танцює полечку краще нас усіх.

 

 

Стала бабушка старой, больной,

От ходьбы она устаёт.

Храбрым лётчиком стану я,

Посажу я ёё в самолет.

Не тряхну я ёё, не качну я ёё –

Отдохнёт она наконец!

Скажет бабушка: «Ай-да внучек мой,

Ай-да лётчик мой! Молодец!»

 

Я для бабусі хмаринку дістану із неба,

Щоб дощ під рукою, коли його треба.

А найголовніше, - і я не жартую,

Я їй цукерковий завод подарую!

Зрадіє бабуся – й мені аж дві жмені

Найкращих цукерок насипле в кишені.

 

А моя бабуся, як голубка сива

Крилами любові усіх нас накрила.

Наша бабуся, як сонечко ясне,

Цілий день нам світить і вночі не гасне.

Наша бабуся, як ангел із неба

Вдень і вночі знає чого внукам треба.

 

Наш дідусь життя прожив.

Скарб великий він нажив –

Двоє милих онучат, які гасають та кричать!

На коліна посідають,про минуле розпитають…

Дідом я своїм горджуся, з святом, любий мій дідусю!

 

Дідусеньку мій любий, наш сивий голубочку,

Давайте я Вам ґудзика пришию до сорочки.

А хочете, я казку Вам гарну розповім,

Чи пісню заспіваю, як весело усім?

Аби лиш Ваші болі не турбували Вас –

Ви ж командир сімейний – віддайте нам наказ!

 

У мене найкращий дід – він очолює наш рід!

Ми йому бажаєм жити серед рідних не тужити!

Щоб збулось усе, як треба –

Ти рости , дідусь, до неба!

 

 

 На горбочку, де вербичка викопав дідусь криничку.

Ой глибока ж та криничка, прохолодна в ній водичка.

Все дідусь Іван зробив:і дашок там спорудив,

Й приладнав під ним вервечку, корбу, кухлик, відеречко,

Сад навколо посадив з вишень, яблунь, груш і слив.

Ми прийдемо до вербички, до садочка, до кринички,

До бабусі й дідуся зійдеться родина вся!

 

У бабусі на селі дивувалися малі:

Дві руки бабуся має,а у сотні справ встигає:

Зранку двір позамітати і курчат погодувати,

Та підлогу змити в хаті, дати їсти поросяті,

Подоїти нашу Зірку, залатати в кофті дірку,

На городі все полити, в кухні грубу розтопити,

Й на домашньому яйці уже спечені млинці.

Тільки-но почався ранок, для онуків вже сніданок.

«Прокидайтеся, внучата, бо у вас ще справ багато:

Треба бігати, гулятись, сил-здоров’я набиратись.

Влітку гарно у селі, насолоджуйтесь, малі!»

 

Ще сонце не встало, ще тільки сіріє –

Мене до світанку два сонечка гріє.

Два сонечка ясні від ранку до ночі –

Це дивляться тепло бабусині очі.

Вже сонце сховалось, пташки сплять у гаї,

Засну, наді мною два сонечка сяють.

Два сонечка ясні від ранку до ночі –

Два сонечка милі – бабусині очі.

 

Дідусю мій рідненький, я так люблю тебе!

Вродливий ти своєю добротою.

І серцем, що для нас живе.

Дай, Бог, тобі здоров’я і спокою.

Сто літ живи і знай,

Що серденько моє завжди з тобою!

 

Де іще знайти такого, як любимий мій дідусь?

До грудей мене пригорне, слово лагідне шепне,

А на ніч розкаже казку,- дуже любить він мене.

Вам ми дякуєм за ласку, - всі кого звете «малі».

За тепло душі, будь ласка, прийміть уклін наш до землі!

 

Не мають влади понад вами ні роки, грози, ні біда.

В руках є сила, розум ясний, хоч посивіла голова.

І серце ваше добре й сильне прихильне всякий час до нас,

А слово мудре і доцільне завжди на путь наставить нас.

 

Сказала онука: - Я бабусю люблю!

Нехай відпочине. Я сама все зроблю.

Собака Дружок поглядає з порога.

Спечу пиріжки, то буде і для нього.

Ще й борщик зварю я, не борщик, а казка!

Вже дев’ять мені, - пам’ятайте, будь ласка.

Своїй помічниці всміхнулась бабуся:

- Ти справжня хазяйка, як я подивлюся!

Ось тільки тебе заплету як годиться,

І йди вже гуляти, моя помічнице.

Вже сонечко світить, зібрались подружки,

А я за цей час поможу тобі трішки.

 

Ведучі

Шановні наші гості. Сміх – це здоров’я. Бачити вас усміхненими набагато приємніше, ніж під тягарем щоденних проблем.

 

Ведучі

Смійтеся на здоров’я!

 

(Гуморески)

 

 Ведучі

Бажаємо вам сто років жити

Без горя. Сліз і без журби!

Хай з вами буде щастя і здоров’я

На довгі роки, назавжди!

 

Ведучі

Хай в житті вам радість буде

Процвітайте, як той цвіт.

 Дай же, Боже, дідусеві й бабці

МНОГИХ, ДОБРИХ І ЩАСЛИВИХ ЛІТ!

Детальніше в цій категорії: « День учителя Хліб — усьому голова »
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі